Конфлікти інтересів є об’єктивно існуючим явищем в управлінні будь-яким акціонерним товариством (далі - АТ). Розбіжність інтересів закла-дено у саму природу господарського товариства, корпорації як форми організації бізнесу (рис.1), у рамках якої власники капіталів об’єднуються для реалізації спільної підприємницької ідеї. Акціонери наймають менеджерів для управління товариством, й персонал – для виконання доручень менеджерів. І акціонери, і менеджери, і персонал мають різні інтереси й різне бачення шляхів їх реалізації, але кожна з цих груп реалізує їх у рамках АТ.

Акціонерні товариства (далі – АТ), складають основу економіки України. Серед зареєстрованих станом на 1 січня 2007 року 33084 акціонерних товариств, 10895 діють у формі відкритих, а отже є публічними корпораціями. Для публічних корпорацій актуальним є питання налагодження ефективного корпоративного управління. Адже дотримання акціонерним товариством високих стандартів корпоративного управління є обов'язковою вимогою інвесторів до потенційних партнерів, лістингу на фондових біржах, тому покращує потенційні можливості залучення АТ інвестицій й дозволяє зменшити вартість залучення капіталу через отримання додаткових коштів на розвиток від публічного розміщення акцій, а не банківських кредитів. Крім того, орієнтоване на зростання вартості компанії корпоративне управління оптимізує весь комплекс бізнеспроцесів і, таким чином, сприяє збільшенню прибутків корпорації.

Статья посвящена определению особенностей формирования компенсационных программ для менеджмента корпораций. В статье представлено авторское определение категории «мотивационного поля организации», а также предложения по практическому внедрению принципов программно-целевого управления в методику формирования компенсационной политики. 

Нормативно-правове поле функціонування АТ, загальний стан корпоративного законодавства в Україні не тільки значною мірою визначають умови реалізації учасниками товариств власних інтересів в АТ, але й суттєво впливають на формування предметної основи конфліктів інтересів, визначають можливі межі втручання суб’єктів конфліктної взаємодії у ситуації конфлікту, а також визначають можливості управління та вирішення конфліктних ситуацій, роль у цьому різних органів управління АТ, державних та саморегулівних інституцій (галузевих асоціацій, фондової біржі, органів управління неформальних ФПГ та ін.)

Акціонерні товариства є головною, і як свідчить світовий досвід, найбільш ефективною формою організації великого промислового підприємництва. Станом на 01.01.07 року в Україні було зареєстровано 33084 АТ, у т.ч. 10895 – у формі відкритих АТ.  Слід зазначити, що у багатьох галузях промисловості переважають інші форми організації підприємницької діяльності. Водночас, подальший розвиток фондового ринку сприятиме посиленню уваги іноземних інвесторів до акцій вітчизняних АТ, а отже саме у корпоративної форми організа-ції бізнесу є найбільші потенційні можливості для розвитку, у першу чергу, дякуючи необ-меженим можливостям залучення додаткового капіталу для розвитку.

Організація корпоративного управління на рівні, який відповідає міжнародним стандартам,  - один з основних наявних ресурсів збільшення вартості компанії, оскільки саме належне корпоративне управління, відкритість та прозорість діяльності акціонерного товариства може привернути до нього увагу потенційних інвесторів.

Врахування інтересів широкого кола зацікавлених в діяльності акціонерного товариства осіб, незалежно від частки належних їм акцій, є головною запорукою розвитку  інвестиційних  процесів, забезпечення впевненості і підвищення довіри інвесторів до акціонерних товариств України.